Твір

учня 3 класу

Кривушівського НВК

Христенка Миколи

Шана і велика подяка

Одного разу моя прабабуся розповіла мені історію про мого прадіда, який сміливо та відважно захищав нашу Батькіщину у роки Другої світової війни. Його звали Харченко Микола,  він був призваний до армії в свої 19 років. Спочатку прадідусь Микола був кулеметником. Він пройшов багато боїв зі своїми побратимами, захищаючи Батьківщину від німецьких загарбників. Такі ж молоді хлопці, як і він, були сильні духом та неймовірно сміливі .

     З розповіді  прабабусі я зрозумів,  що згадував про війну він неохоче зі сльозами на очах. Так, війна -  це жах: на його очах гинули друзі та близькі, але ніхто з них навіть не думав змінити свою долю.

    Мій прадідусь отримав поранення в бою під Берліном, був доправлений у шпиталь. Одужання було швидким, він рвався у бій, хотів скоріше бути поруч зі своїми побратимами. У нього це вийшло, напевно, завдяки незламності духу.  Повернувся він на фронт у ряди автоботу, під керуванням генерала Конькова.  Зустрів таку бажану перемогу в Берліні.

       По закінченню війни прадідусь Микола, як і мріяв,  прожив свій вік у тиші поруч з природою. І завжди говорив про те, що він пішов на війну для захисту своєї Батьківщини, для спокійного життя , для світлого майбутнього, для мирного неба, для щастя своїх  дітей та внуків.

     Дякую тобі, мій дорогий прадідусь Микола, за твій героїзм, за твою сміливість. Завдяки тобі та іншим сміливцям є я, твій правнук Микола.