Твір

учениці 9 класу

Кривушівського НВК

Піскун Ганни

Світла пам'ять

Друга світова війна 1939 -1945 рр. забрала багато життів. Кожна родина відчула біль втрат. Наша родина не є винятком. У цій війні брали участь мої прапрабабуся і прапрадідусь. Моя бабуся завжди з гіркотою  ділилася спогадами про ті страшні часи,  які їй залишили найрідніші: мама і тато.

 Мій прапрадідусь, дід бабусі, був водієм військових  машин. Його звали Проня. Колись під час обстрілу, він врятував солдата і за це отримав нагороду. Але це ж війна! Хіба тільки життя одного солдата, дідусь уберіг багатьох, за що і був неодноразово нагороджений. Проня був дуже відважною людиною , його поважали. Одного разу, під час одного обстрілу, в машину прапрадідуся потрапила бомба, він та всі солдати загинули миттєво.

Моя прапрабабуся Феня теж фронтовик.  Перед війною, у 1936 р., у неї народилася дочка, моя прабабуся Ніна, але, незважаючи на це,  вона не змогла залишитися осторонь. Залишивши  маленьку  Ніну на свою сестру Оксану, пішла на війну добровольцем слідом за своїм чоловіком Пронею, була медичною сестрою.

Вона  була дуже сміливою жінкою, часто ризикувала своїм життям, щоб врятувати солдатські життя, але мало хто знав, що в неї є донька.  Одного разу, рятуючи солдата, вона сама стала жертвою: у Феню потрапила пуля, але її змогли врятувати. Вона була першою, хто дізнався про загибель свого чоловіка, прапрадідуся Проні. Жінка знайшла сили жити далі та рятувати життя іншим.

Після закінчення війни, у 1945 році Феня повернулася додому. Дуже вона зраділа, побачивши доньку Ніну, але в той же час сумувала, що її коханий чоловік не зможе побачити свою дитину.

Прапрабабуся свій вік доживала у Кам’янському і  померла у 2001 році у віці 84 років.

 Ми  пам’ятаємо наших предків, які ціною власного життя зберегли наше майбутнє. Вони воювали за свободу, за мирне небо над головою. Тому кожного року 9 травня ми вшановуємо їхню світлу пам'ять та покладаємо квіти на могили солдат.

Спасибі тобі, рідна, за ті спогади, які ти передала нам у спадок.