Твір

 учениці 7 класу

Кривушівського НВК

Луценко Таїсії

«Війна приємна тільки тим, хто не зазнав її»

Флавій Вегецій Ренат

Війна ….Одне слово, а скільки емоцій?! Війна - це найгірше, що може трапитися в житті кожної людини. Вона нікого не запитує, перш ніж розпочатися. Саме так і трапилося у тому злощасному 1939 році. Скільки мирних жителів померло?! Нікому не відомо, але знаємо, що багато, настільки багато, що і не злічити. Це було вкрай жорстоко…

Ця подія не стала винятком і для моєї родини. Мій прадід Луценко Степан разом зі своїми братами проживали у селі Юрки Козельщинського району. Степан був звичайним підлітком 17 років, у якого було безліч планів на майбутнє. Але війна внесла свої корективи у його життя. За його словами, війна  прийшла до нас не відразу, а у  1941 році. На поле бою потрапив разом зі своїми братами. Старший Василь служив у розвідці, молодший Іван був рядовим піхотинцем, а сам прадід Степан був командиром танкового полку.

У 1943 році танк мого прадіда було підбито і він отримав важкі тілесні ушкодження. Після отримання травм був направлений у шпиталь міста Прокоп’євськ, де перебував на лікуванні. Коли його стан  покращився, знову повернувся на поле бою. Після перемоги над фашистами, брати вижили і були  нагороджені орденами і медалями «За відвагу», «За участь  у бойових діях». Після війни Василь вирішив жити у Росії, а Іван з прадідом залишилися в Україні. Воєнна травма не залишала прадідуся у спокої і стала причиною смерті на 43 році життя.

 Я пишаюся мужністю та героїзмом свого прадіда Луценка Степана, а також щиро вдячна всім героям за те, що вони гідно вистояли у ці важкі роки. Ви навіки в наших серцях.