Твір

учениці 5 класу

Кривушівського НВК

Сєргєєвої  Дар’ї

Досі пам’ятаємо…

     Пройшло вже 75 років з того часу, як закінчилася найкривавіша війна. А ми й досі пам’ятаємо подвиги наших родичів, наших дідів та прадідів.

    У ту страшну війну воював і мій прадід. Його звали Філіпов Мойсей Філіпович. У сімнадцять років, зовсім юним, він пішов на фронт. На війні він був зв’язківець: доповідав, де перебувають та ховаються німці. Але недовго йому довелося захищати рідну землю. Молодого Мойсея вороги взяли в полон, відправили до концтабору. Звідти його та інших побратимів возили на заводи, де вони  працювали. Але доля була не така сувора до хлопця: він познайомився з дівчиною – вільною наймичкою, яка згодом врятувала його від смерті.

   Коли наші війська дійшли до Берліну, прадіда визволили та посадили на поїзд – час їхати додому. Щасливий парубок повернувся на Батьківщину, де згодом одружився. Подружжя мало семеро дівчаток.

   Ми часто згадуємо з родиною нашого відважного прадіда Мойсея. Шануємо пам'ять про нього.