Твір

учня 7 класу

Кривушівського НВК

Савчукова Олексія

Навіки у пам’яті

Влітку я люблю їздити до прабабусі в село. Свіже повітря, природа, спокій та краса навкруги тримають мене в полоні аж до початку навчального року.

     Одного дня ми з прабабусею передивлялися старі фотографії, я побачив на старенькій пожовклій фотокартці гарного мужнього чоловіка. Це був мій прадідусь. Я попросив розповісти мені про мого прадіда, який захищав нашу землю в роки Другої світової війни. Прабабуся тремтячим голосом  розповіла мені про ті лихі часи.

     «Твій прадід - Віктор Іванович Шевельов був сміливою людиною. Йому було всього сімнадцять років, коли він пішов на війну з німецько-фашистськими загарбниками, пішов, щоб захищати нашу країну, а я сиділа і плакала, молилася, щоб його не вбили ці фашисти. Щотижня він писав і розповідав нам про те, як ідуть справи. Він, рядовий першого зенітного підрозділу, охороняв стратегічно важливий об'єкт – залізничний міст. Згодом отримав тяжке поранення: ушкодження обох кінцівок, попавши під артобстріл. Лікувався в декількох госпіталях: спочатку в Рязані, потім в Харкові. Після поранення повернувся на фронт. Був навідником 25 –міліметрової зенітної пушки. Продовжував виконувати своє основне завдання – охороняти залізничний міст від бомбардувань фашистських літаків, які в основному проводилися вночі, що ускладнювало завдання солдатів. Гітлерівці намагалися прорвати оборону Курської дуги, але це їм не вдалося, ціною багатьох солдатських життів, наші війська вистояли. Після закінчення війни у  прадідуся журналісти взяли інтерв’ю і надрукували статтю про неймовірний героїзм та патріотизм юнака, якого виростила війна».

         Багато у той час було таких юнаків та дівчат, які захищали рідну землю від загарбників. Їх героїзм неможливо оцінити. Я вважаю, що мій прадід – героїчна особа, і його подвиг навічно залишиться у пам’яті нащадків.

Вічна пам'ять та велика шана героям.